«БАТЬКІВСЬКА НАУКА» АБО РОЛЬ БАТЬКІВ У ПІДГОТОВЦІ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

Н. І.  Мацевко

«БАТЬКІВСЬКА НАУКА» АБО РОЛЬ БАТЬКІВ

У ПІДГОТОВЦІ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

 Здавалося б, зовсім недавно ви мріяли про той час, коли ваша дитина піде до  школи.

І ось той довгоочікуваний день настав – 1 вересня! З ним у кожного пов’язані світлі та хвилюючі спогади, адже в пам’яті надовго закарбовується той день, коли вперше переступаєш поріг школи.

Батьки завжди хвилюються, як навчатиметься їх дитина, чи стане цей період у житті сім’ї радісним і щасливим, чи виникнуть якісь труднощі. Все це залежить від підготовки дитини та її сім’ї до нових умов. Тому психологи на перший план ставлять психологічну готовність дитини до навчання у школі.

Часто виникає запитання: а хто ж має здійснювати цю підготовку – батьки, сім`я чи вихователі дитячого садочка? Досвід показує, що ніякий найкращий дитячий заклад не може повністю замінити сім`ю, сімейне виховання. У дитячому садочку дітям прищеплюють багато корисних навичок, але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім`ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі.

Взаємодія з дитиною, контакт із нею має виключати авторитарність, диктаторство, погрози типу «Ось підеш до школи – там тобі покажуть!», «Тільки спробуй мені принести двійку!» тощо. З раннього віку необхідно прищеплювати дитині шанобливе ставлення до навчання, підкреслювати його значимість для всіх членів родини, демонструвати своєму малюку впевненість у його силах, бути уважними до нього, терплячими, серйозно ставитися до тих справ, які він виконує, і разом із тим вселяти в дитину віру у власні сили та допомагати їй долати труднощі.

Уже в дошкільному віці в дитини формується бажання перейти до загально значимої діяльності, до прийняття нової «соціальної позиції»  школяра, що має багато важливих обов’язків і прав, посідає інше,  порівняно з дошкільнятами, становище в суспільстві. Це і стає передумовою готовності до навчання. Як правило, діти хочуть йти до школи. Однак батькам корисно дізнатися, що саме приваблює їх дитину в школі: зовнішні аксесуари шкільного життя, бажання змінити обстановку чи все ж таки її цікавить процес навчання («Хочу вчитися, щоб бути як тато», «У школі я навчуся читати»). Дитині вже недостатньо лише через гру долучатися до життя дорослих,  стати школярем – зовсім інша справа. Навчання в школі сприймається дитиною як важлива справа. Звичайно, їй важко буде робити ці перші кроки,  тому  важливо відразу ж  сформувати у неї  адекватне уявлення про школу, позитивне ставлення до неї, до вчителя. І необхідною умовою цього, в першу чергу, є набуття дитиною емоційного досвіду.

Важливо, щоб діти не тільки розуміли ту інформацію, яку  їм надаватимуть щодо навчання й відчували, переживали її, а для цього  треба обов’язково залучати малюків до діяльності, яка активізуватиме їх свідомість. І допоможуть  у цьому різноманітні методи: влаштовування вечорами спільних (сімейних) читань художньої літератури, перегляд діафільмів, фільмів про школу, теле-, радіопередач про шкільне життя. При цьому важливо обов`язково обговорювати з ними зміст побаченого та почутого. Діти завжди із задоволенням слухають розповіді дорослих, різні життєві історії, тому  можна поділитися цими спогадами з ними, розказати їм про улюблених учителів, переглянути разом із ними шкільні фотографії, грамоти. Хоча дитина володіє ще невеликим обсягом інформації щодо процесу навчання, проте ви можете їй у цьому посприяти, створивши умови для гри «у школу» і взявши безпосередню участь у ній (зіграти роль учителя тощо).

Коли дитина прийде до школи, перед нею обов’язково постане завдання виконувати справу спільно зі своїми однокласниками. І для цього їй необхідно володіти досить гнучкими способами налагодження взаємин з іншими дітьми, вмінням ввійти в дитячу спільноту, діяти разом з іншими, поступатися і захищатися. Тому батьки мусять сприяти формуванню у дітей цих особистісних якостей, які допоможуть їм безболісно адаптуватися до нових соціальних умов,  створенню відповідного середовища  для їх подальшого розвитку.

Серйозної уваги вимагає формування вольової готовності майбутнього першокласника. Адже його чекає напружена праця, від нього вимагатиметься уміння робити не тільки те, що йому хочеться,  й те, що від нього вимагатимуть учитель, школа. А це не так просто. Дитина мусить докласти великих зусиль аби навчитися керувати своєю поведінкою, своєю розумовою діяльністю – увагою, мисленням, пам’яттю. До кінця періоду дошкільного віку відбувається становлення основних структурних елементів вольової дії – дитина здатна поставити мету, прийняти рішення, намітити план дій, виконати його, зробити певні зусилля у процесі подолання труднощів, а також оцінити результат своєї вольової дії. Однак слід зазначити, що визначені нею завдання не завжди достатньо стійкі та свідомі. Усі дослідники розвитку волі у дітей відзначають, що у дошкільному віці мета успішніше досягається саме в ігровій ситуації, яку  створити, безперечно, не так уже й складно.

Батьки, які це розуміють,намагаються створювати саме таку ситуацію: приклад, під час прибирання квартири її можна  перетворити на палубу корабля або на  тренувальну площадку для польотів у космос тощо. Таким чином, батьки можуть отримати можливість без погроз і насилля керувати трудовим, фізичним і моральним вихованням своїх дітей.

Можна помітити, що до шести років значно змінюється ступінь довільності рухів дитини: вони стають більш свідомими і проявляються в складних навичках письма, малювання,
у грі на музичних інструментах, у танцях тощо. Тому до цих видів діяльності  варто залучати малюків. Така довільність помічається і в спеціальному розучуванні віршів, у здатності відмовлятися від гри, аби виконати доручення дорослого, не заплакати, коли боляче тощо.

А от у пізнавальній діяльності дитини спостерігаються деякі труднощі. І пояснення цьому таке: для того, щоб вимоги до малюка зі сторони дорослого, його програма перетворилися у власну програму дитини, необхідний час. Отже, не варто поспішати. Ця здібність починає формуватися вже у старшому дошкільному віці, але вона ще не досягає повного розвитку. Тому дорослим не слід  забувати про цю особливість, а варто зберігати послідовність
у пред’явленні вимог, враховувати можливості, інтереси та потреби дітей даного віку.

Надзвичайно важливо, аби ще до школи дитина була інтелектуально розвиненою. Тривалий час про розумовий рівень розвитку свідчили кількість знань, умінь дитини, обсяг «розумового інвентаря», що виявлявся у словниковому запасі. Ще й досі деякі батьки гадають, що чим більше слів знає дитина, тим вона більш розвинена. Однак це не зовсім так. Зараз умови життя докорінно змінилися, і це треба  враховувати. У кожній сім’ї є радіо, телевізор. Діти, як губка, убирають нові слова і нові поняття. Словниковий запас їх швидко поповнюється, але це не означає, що такими ж темпами розвивається і мислення. Прямої залежності тут немає. Звичайно, певний кругозір, деякий  конкретні знання про живу і неживу природу, про людей та їх працю, суспільне життя необхідні 6-річній дитині як фундамент

Помилково, однак вважати, думати, що словниковий запас, спеціальні уміння та навички – це те єдине мірило, що визначає інтелектуальну готовність до школи. Дитина повинна вміти порівнювати, аналізувати, узагальнювати, робити самостійно висновки. Чи готовий до цього ваш малюк?

Виявляється, що дошкільнятам доступне розуміння загальних закономірностей, які лежать в основі наукового знання. Та досить високого рівня пізнавальної діяльності діти 6 років досягають тільки, якщо навчання в цей період спрямоване на активний розвиток мислительних процесів, водночас є розвиваючим та орієнтованим, як писав Л. С. Виготський, на «зону ближнього розвитку».

Шестирічна дитина може багато. Але не слід переоцінювати її розумові можливості. Логічна форма мислення хоча й доступна, але ще не типова, не характерна для неї. У цьому віці мислення набуває наочно-схематичного спрямування, хоча і залишається образним, спирається на реальну взаємодію  з предметами та їх «замінниками». Якщо дитина не в змозі справитися з найпростішим навчальним завданням, варто перевести його в практичну площину чи в гру і – вона швидко виконає таке завдання.

У дошкільному віці дітей цікавить багато питань, тому намагайтеся завжди відповідати на них. Спілкування з батьками – це величезна цінність для дитини. Пам`ятайте, якщо своєю увагою ви підтримуватимете інтерес дитини до пізнання, то він буде розвиватися, міцніти. На жаль, іноді батьки, замість того, щоб підтримати дитячу допитливість, відмахуються від набридливих запитань. Часто можна спостерігати таку картину: син намагається з’ясувати у батька, чому по небу пливуть хмарки. «Дивись під ноги, а не на небо», – дратівливо відповідає тато. Після декількох подібних відповідей бажання запитувати у дитини зникає. А щоб цього не сталося, спонукайте дитину до осмисленої діяльності, в процесі якої вона сама зможе виявити все нові й нові властивості предметів, помітити їх схожість і різницю. Дайте дітям можливість здобути знання самостійно і не пропонуйте їх відразу в готовому вигляді. І якщо ви хочете, щоб ваші діти успішно навчалися в школі, мусите розвивати в них пізнавальну
потребу, забезпечувати високий рівень мислительної діяльності, надавати необхідну систему знань про оточуючий світ.

Іноді буває, що відомостей про оточуючий світ у дитини ніби-то достатньо, але вони дещо  поверхневі. Тому буде добре, якщо ви обговорите з дитиною переглянутий фільм чи навіть мультфільм, прочитану казку, оповідання, щоб дізнатися, як дитина зрозуміла описані явища природи, поведінку тварин, людей.

Часто діти розуміють зміст якоїсь події по-своєму. І їх власне пояснення іноді може закріпитися, запам’ятатися і залишитися надовго як єдино правильне.Так, якщо діти вірять, що подарунки приносить святий Миколай, то не варто поспішати з поясненнями – до цієї «істини» вони дійдуть самостійно. Але якщо міська дитина вважає, що домашні тварини – це ті, які живуть удома, і тому до них відносять мишей, білок, їжачків, то вдосталь посміявшись, все-таки необхідно пояснити дитині зміст поняття «домашні тварини». Так само слід вчинити і при виявленні інших неправильних уявлень малюка. Така спільна діяльність вчить дітей думати, міркувати, робити висновки, а не заучувати знання механічно.

Як правило, діти дуже спостережливі. Їм тільки не завжди вистачає життєвого досвіду, щоб правильно оцінити та пояснити те явище, яке вони спостерігали. Іноді необхідно просто  звернути  увагу малюка на речі, з якими він давно знайомий. З раннього віку всі знають та читають казку «Ріпка». Але якщо раптово запитати, хто в цій казці найсильніший, нерідко можна почути відповідь: «Мишка». І тільки після навідних запитань діти роблять правильний висновок. Щоб не траплялися подібні ситуації, дітей варто вчити думати. Для прикладу попросіть дитину порівняти два предмети, які мають між собою схожість і відмінність (м’яч і повітряна куля), два явища (дощ і град). Виконуючи такі завдання, діти, як правило, спершу встановлюють відмінності, а потім уже знаходять спільне між предметами, оскільки для них це завдання більш складне. Досить корисними та цікавими для дітей є вправи на узагальнення. Для прикладу назвіть одним словом групу предметів: посуд, меблі, музичні інструменти, спортивний інвентар тощо.

Нині психологи висловлюють думку про те, що «після народження дитина – геній, коли йде до школи – талант, а в середній школі – посередність». Цю ситуацію, звичайно, можна виправити, якщо вчасно виявити у своєї дитини  певні здібності та створити оптимальні умови для їх розвитку. Не варто перевантажувати малюка великою кількістю додаткових занять, завданнями навчального характеру. Важливо пам’ятати про формування характеру дитини, розвиток навичок спілкування з ровесниками і дорослими, адже все це  надзвичайно важливе для успішного навчання першокласника.

Деяким батькам може здатися, що в ході роботи з дітьми, які стоять на порозі шкільного життя, слід якомога більше часу та уваги приділяти заняттям шкільного характеру і не витрачати дорогоцінний час на «несерйозні» справи. Тому хочеться одразу внести ясність. Можливості щодо засвоєння знань та умінь у дошкільнят відносно невеликі. І не можна не враховувати той факт, що такі заняття вимагають від дитини значних психічних і фізичних зусиль. Звідси напрошується висновок: не слід перевантажувати малюка навчальною діяльністю, оскільки провідною остання стане лише тоді, коли він піде до школи.

А поки що основним інструментом у підготовці дитини до навчання є гра і  поряд із нею почесне місце займають малювання, аплікація, ліплення, конструювання. У процесі цих занять у дитини розвиваються уявлення про світ, про те, як влаштовані предмети, тварини, люди. На жаль, лише небагато батьків замислюються над тим, що малювання та конструювання – перша продуктивна діяльність дитини. Конструювання з кубиків вимагає вирішення справжніх інженерних завдань.  Перед дитиною постає проблема: як зробити так, щоб будинок не падав? Якої висоти має бути міст, щоб під ним вільно проплив іграшковий човен? На всі ці запитання дитина отримує відповіді під час будування, переробляючи і вдосконалюючи невдалі споруди. З часом вона навчиться розв’язувати конструктивні завдання в думках, задовго до того, поки почне будувати. І це означає, що у дитини розвивається конструктивне мислення, яке має важливе значення для формування навичок планування своїх дій, організації роботи. Дитина привчається до того, що спершу необхідно створити задум майбутньої забудови, далі підібрати необхідні будівельні матеріали, спланувати послідовність будівництва і лише тоді приступати до здійснення задуманого.

Для того, щоб повністю використовувати розвиваючі можливості гри, малювання, інших дитячих захоплень, дорослі повинні керувати ними, але тактовно, ненав`язливо. Дитина не буде принижена у своїх правах, якщо ви підкажете їй сюжет для малювання, доповните його. Ви можете й самі взяти участь у грі. Однак ініціатива має належати дитині, і в першу чергу варто програвати ситуації, які придумала сама дитина. Не слід їй давати готовий зразок, оскільки це аж ніяк не сприяє пізнанню дійсності. Треба стимулювати дитину до самостійного пошуку ідей, тем.  Важливо пам’ятати: при вмілому керуванні з боку батьків всі ці види занять є найкращою підготовкою до школи і вони допоможуть виховати волю, наполегливість, цілеспрямованість допитливість і самостійність дитини.

Прагнучи підготувати свою дитину до школи, батьки нерідко зустрічаються із труднощами. Багато хто з них жаліються, що при загальному позитивному ставленні до школи діти не хочуть спеціально готуватися  до майбутньої діяльності (виключення, звичайно, придбання шкільного приладдя). Батьків хвилює, що діти не люблять займатися інтелектуальною діяльністю, вони  непосидючі, ліниві, більше часу проводять на вулиці, за грою, а не за книжкою. Не варто у цьому звинувачувати лише дітей, адже це ви іноді до них висуваєте  завищені вимоги. Пам’ятайте, якщо дитина втомилася або чимось зайнята,  краще не змушувати її переключатися на ту діяльність, яку запланували ви, а дочекатися сприятливого момента! Як правило, діти дуже допитливі. Тому, якщо на їх очах ви почнете чимось займатися, вони обов’язково цим зацікавляться. Саме цей момент і не варто упускати. А помітивши втомленість, відсутність у дітей інтересу та уваги, треба переключити їх на щось інше, щоб не викликати негативної реакції.

Роль батьків у вирішенні такого складного й важливого завдання, як успішне навчання дитини в початковій школі, надзвичайно велика та відповідальна. Однак не варто забувати й про те, що багато в чому позитивний результат залежить від правильно організованої співпраці між сім`єю, дитячим садочком і школою. Тому навчати та виховувати дитину потрібно спільно!

 

Азбука для батьків

Дорогі батьки! Ви – перші вчителі своїм дітям і тому мусите сприяти розвитку їх психічних процесів: пам`яті, уваги, мислення, уяви, сприймання. Сподіваємося, що цей практикум буде вам корисний і дозволить забезпечити хороше підґрунтя для успішного навчання вашої дитини.

 

Гра «Універсальний магазин»

Мета: формувати вміння  узагальнювати, класифікувати предмети.

Обладнання: картинки із зображеннями предметів чотирьох груп або реальні предмети: фрукти, овочі, музичні інструменти, шкільне приладдя (3-4 картинки для кожної групи).

Зміст гри

До універмагу привезли багато різних товарів, але склади їх не посортували. Малюка, який виконує роль продавця чекає важка робота – розкласти товари по відділах. В один відділ мають потрапити товари, які підходять один до одного так, що їх можна назвати одним словом. Підкажіть, що в даному універмазі є чотири відділи.

Після виконання цього завдання запропонуйте малюкові скоротити кількість відділів у два рази, але так, щоб у кожному з цих відділів, які залишаться, товари також підходили один до одного, були б чимось подібні, щоб їх також можна було б назвати одним словом.

Аналогічну гру можна проводити з іншими групами.

 

Гра «Що змінилося?»

Мета: розвивати образну пам`ять дитини.

Обладнання: картки або реальні предмети.

Зміст гри

На столі розкладають 10 предметів, що не пов`язані між собою за змістом і їх неможливо згрупувати: гребінець, книжка, кубик, значок, ложка тощо. Запропонуйте малюкові уважно переглянути їх протягом 2-3 хвилин і запам`ятати, що де лежить. Коли він відвернеться, поміняйте місцями 2-3 предмети, а потім попросіть дитину віднайти ці зміни.

Підвищити складність гри можна, якщо збільшити загальну кількість предметів, які змінюють своє місце, і скоротити час, відведений для запам`ятовування.

 

Гра «Заборонене слово»

Мета: розвивати  у дитини довільність уваги, винахідливість.

Зміст гри

Батьки ставлять запитання, а дитина відповідає. Відповіді можуть бути різними, лише не можна вимовляти одне заборонене слово, про яке ви попередньо домовлялися, наприклад «ні». Попередьте малюка, що потрібно бути надзвичайно уважним. Після цього можна ставити запитання, наприклад: «Ти вмієш літати?», «Ти любиш солодощі?», «Ти вмієш ремонтувати холодильник?» Дитина повинна знайти таку форму відповіді, щоб дотримуватися правила гри. Як тільки дитина помиляється, ви міняєтеся з нею ролями.

У цій грі виграє той, хто правильно відповідає на більшу кількість запитань. Гру можна ускладнити, якщо ввести одночасно 2-3 заборонених слова. Це можуть бути різні кольори, форми предметів, їх величина.

Література

  1. Барташнікова І. А., Барташніков О.О. Розвиток уваги та навичок навчальної діяльності у дітей 5-7 років. – Тернопіль, 1998. – 46 с.
  2. Барташнікова І. А., Барташніков О.О. Розвиток сенсорних здібностей і пам`яті у дітей
    5-7 років. –Тернопіль, 1998. – 71 с.
  3. Дубчак О. Дитина йде до школи. Радощі і турботи // Психолог. –  2003. – серпень, 29-32 (77-80). – С. 1-5.
  4. Популярная психология для родителей / Под ред. А.А. Бодалева. – М., 1989. – 256 с.
  5. Сироватко О., Байер О. Визначення готовності дитини до навчання у школі // Психолог. – 2003. – Квітень 13 (61). – С. 6-8.
  6. Чейпи Д. Готовность к школе: Как родители могут подготовить детей к успешному обучению в школе. – М., 1992.

 

Джерело: Діти – батьки – сім’я: Випуск 4. – К.: Наук. світ, 2005. – 40 с.

Рекомендуємо переглянути
Свежие записи
Калуський міський методичний центр © 2019 ·   Увійти   · Розробка Мирослав Кусень Вверх